САШКО Г., 2000 року народження
Діагноз: постінфекційна (бактеріальний менінгоенцефаліт 2000 р.) двостороння глухота. Глибока затримка психомовного та кінетичного розвитку. Вторинний аутизм. Судомний синдром. Педагогічна занедбаність.
Початок лікування: березень 2005 р.
Проведено 4 планові курси інтенсивного розвивального лікування тривалістю по 21 дню до березня 2006 р.
ДИНАМІКА:
а) неврологічно:
до лікування – продуктивний контакт відсутній, перманентне психомоторне збудження від помірного до вираженого, нав’язливий пошуковий та орієнтувальний рефлекси. Конвергенція очей відсутня. Алалія. Ходьба хистка. Рідкі генералізовані тоніко-клонічні судоми раз або двічі на рік;
після курсів лікування – достатній зоровий контакт, зникло психомоторне збудження, добра керованість в ігровій діяльності, поява позитивних емоцій, дитина конструктивна у побутових діях і на розвивальних заняттях, відсутні нав’язливі рухи, з’явилися координований первинний зоровий старт-рефлекс та орієнтувальний рефлекс, є навички побутового самообслуговування та стійкі елементи ініціативи при невербальній комунікації. Судоми відсутні;
б) гемодинамічно:
до лікування – виражені ангіоспастичні реакції, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії в передній та задній черепних ямках, виражені ознаки перевантаження інтракраніального венозного русла з численними проявами артеріовенозного шунтування. Прямий синус перевантажено. Систоло- діастолічний дефіцит до 50%;
після курсів лікування – збільшення рівня мозкового кровоплину за рахунок посилення венозного відтоку та часткового поліпшення артеріального кровопостачання, зменшилися прояви артеріовенозного шунтування. Систоло-діастолічний дефіцит до 30%;
в) психологічно:
до лікування – цілковита неадекатність поведінки, в емоційно-вольовій сфері – агресія, бурхливі прояви протесту та негативізму; глибока розумова відсталість, глухота;
після курсів лікування – хлопчик поволі формує нові способи взаємодії із суспільством, учиться адекватно реагувати на звернення. З’явилася пізнавальна діяльність – намагання ознайомитися з предметом, дослідити його властивості. Відсутність слуху вдається компенсувати сприйманням невербальних команд та інструкцій. Дитина вчиться розрізняти емоції дорослих за виразом обличчя. Удається розвивати увагу, пам’ять, наочно-дієве мислення;
г) логопедично:
до лікування – третій домовний рівень розвитку (лепетання);
після курсів лікування – перший мовний рівень розвитку (мовлення словами із двох-трьох складів), з огляду на туговухість слова без чіткої артикуляції, “читає” звернену мову з губ, фонація голосових звуків достатня.